У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув відважний захисник, справжній патріот, випускник Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 (нині Бориспільський ліцей «Лідер») та ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей» (нині ЗП(ПТ)О «Бориспільський професійний коледж»), солдат, гранатометник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону 37-річний Віталій СТЕПАНЧУК.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 21 липня 2026 року о 10:00 у Свято-Миколаївському храмі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища.
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Віталій Петрович Степанчук народився 10 серпня 1986 року у м. Бориспіль.
Після закінчення Бориспільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 (нині Бориспільський ліцей «Лідер») вступив до ДПТНЗ «Бориспільський професійний ліцей» (нині ЗП(ПТ)О «Бориспільський професійний коледж»), де опанував професію автослюсаря. 
Пройшов строкову військову службу, а згодом став студентом юридичного факультету Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».
Добрий, спокійний, чуйний, турботливий, товариський, «душа компанії» - таким назавжди запам’ятають Віталія всі, хто його знав особисто. Змалечку був дуже відповідальним й справжнім помічником для мами та захисником для молодшої сестрички, про яку впродовж всього життя турбувався.  Мав хист до кулінарії: вдало експериментував з рецептами, любив пригощати рідних, мріяв про власний ресторан. А потім – побудувати будинок для великої сім’ї…
Ніколи не сидів без роботи. Постійно був у пошуках себе, тому спробував свої сили у багатьох різних сферах. Хотів служити у поліції, але не встиг і цю мрію втілити у життя.

Коли прийшов час стати на захист України у грудні 2023 року приєднався до лав захисників України. Після проходження навчання та бойового злагодження разом з побратимами вирушив на опалені війною землі української Донеччини.
Сестра розповідає, що зв’язку з братом майже не було, але Віталій ніколи не втрачав можливості написати додому…

9 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого захисника обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!