У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув відважний захисник, справжній патріот, учасник бойових дій в зоні АТО/ООС з 2015 р., молодший сержант, водій автомобільного відділення підвозу боєприпасів взводу матеріального забезпечення артилерійського дивізіону 66-річний Володимир ТЕЛЯТНІКОВ.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 29 липня 2026 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі.
А опісля – поховання на військовому кладовищі м. Київ.
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Володимир Георгійович Телятніков народився 21 січня 1960 року в м. Маріуполі Донецької області.
Після закінчення у 1977 році  Маріупольської загальноосвітньої школи №61 проходив строкову військову службу. Згодом вступив до Горлівського автомобільно-дорожнього інституту Донецького національного технічного університету на спеціальність «автомобільний транспорт».
Професія, яку обрав серцем і якій присвятив більшість свого життя, постійно удосконалюючи свої знання та вміння. Рідні згадують, що Володимир з дитинства захоплювався автомобілями, мріяв стати автогонщиком, посилено вивчав історію.
Розпочав свою трудову діяльність на автотранспортному підприємстві м. Донецька на посаді головного механіка.
Доброзичливий, чесний, порядний, відповідальний, завжди усміхнений та з позитивним поглядом на життя.
А ще – справжній патріот України! Коли у Донецьк зайшли російські військові формування, виїхав у Маріуполь і згодом добровільно долучився до 26-ої окремої артилерійській бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича (26 ОАБр).
Служив чесно, відважно і сумлінно. Був неодноразово нагороджений, має відзнаку Президента України. Мав неабиякий авторитет і повагу серед побратимів, завжди приходив на їм на допомогу.
У 2016 році брав почесну участь у урочистому військовому параді, марші і показі техніки на Хрещатику з нагоди 25-річчя Незалежності України.

«Воювати за Незалежність України – це був його свідомий і однозначний вибір. І навіть, коли його за віком вже демобілізували в 2025 році, він наполегливо домагався повернутися на службу та вирушив на передову. Не міг вчинити інакше, бо війна ще не скінчилася, а жити в цей час і бути осторонь цього він не міг», - розповідає про батька син.
Боронив Україну на Донецькому, Луганському, Харківському та Запорізькому напрямках.

24 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого захисника обірвалося…

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!