У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув відважний захисник, справжній патріот, солдат, стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти батальйону територіальної оборони 24-річний Ярослав КОСТЕНКО з с. Кучаків.
Церемонія прощання з Героєм та поховання відбудуться 11 серпня 2026 року у рідному селі Героя.
О 10:00 рух колони розпочнеться від Бориспільського моргу до будинку, де проживав захисник.
10:40 – церемонія прощання біля старостату, а опісля – поховання на Кучаківському сільському кладовищі.
Громадо! Траурний кортеж з тілом загиблого Героя востаннє проїде вулицями рідного села. Тож вийдіть та всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!
Ярослав Олександрович Костенко народився 30 грудня 1998 року у селі Кірове (нині Кучаків) Бориспільського району Київської області.
Після закінчення Кіровської загальноосвітньої школи (нині Кучаківський ліцей імені гетьмана Івана Сулими) вступив до Київського професійного ліцею транспорту, де опанував професію електрозварювальника.
Цього року минає десять років, як пролунав останній дзвоник для Ярослава, але наш Герой вже ніколи не прийде на зустріч з однокласниками, які так його любили та навіки збережуть про нього пам’ять, як про товариського, непосидючого та допитливого юнака, який полюбляв бешкетувати й грати у футбол. Палке серце, широка усмішка, зелені добрі очі та юнацька щирість…
«Є люди, про яких хочеться говорити не лише зі сльозами на очах, а й з усмішкою. Бо саме такими вони залишилися в нашій пам’яті — живими, справжніми, нашими. Ярослав Костенко — мій однокласник, з яким пов’язані найтепліші дитячі спогади.
Пам’ятаю, яким він був наполегливим. Одного зимового дня, коли на вулиці було -21 градус, до школи прийшли лише троє з усього класу. Серед них, звичайно ж, був Ярослав. Ми відсиділи один урок, після чого нас через сильний мороз відпустили додому. Але додому ми не поспішали — ще години дві гуляли біля школи, гралися в сніжки, каталися з гірки й просто раділи тому, що були разом.
І ще він був неймовірно креативним у своїх витівках. Такими, які могли здаватися звичайними дитячими пустощами, але чомусь запам’ятовувалися на все життя.
Мабуть, саме з таких маленьких моментів і складається пам’ять про людину. Не лише з великих подій, а з тих смішних історій, поглядів, витівок, шкільних днів і дитячого сміху.
Сьогодні Ярослава вже немає поруч. Він віддав своє життя, захищаючи Україну. І від цього особливо хочеться берегти ті моменти, коли він просто був хлопчиком із нашого класу — веселим, наполегливим, креативним і готовим виручити друга.
Дякую тобі, Ярославе, за ці спогади. За сміх. За сніжки. За ті дитячі витівки, які ми пам’ятаємо через роки. Вічна пам’ять Герою!» - ділиться теплими спогадами однокласниця Світлана.
Працював на станції технічного обслуговування, насолоджувався життям та будував плани на майбутнє, які нещадно обірвала війна…
Попри свій юний вік Ярослав у перший ж день повномасштабного вторгнення росії на територію вільної незалежної України прийняв виважене рішення – стати на захист своєї родини. Спочатку пішов до територіальної оборони села, втім там отримав відмову, бо ж хлопець не мав військового досвіду й відправили додому.
«Там я точно буду потрібний…» – мовив рідним та вже наступного дня вирушив до військкомату. Після розподілення потрапив до 114 бригади 137 батальйону територіальної оборони ЗСУ, де розпочав військову службу пліч-о-пліч з іншими односельцями.
Спочатку разом з побратимами стояв на околицях Борисполя та села Іванків, а згодом виконував бойові завдання протиповітряної оборони, захищаючи небо.
Завжди знаходив час й не втрачав можливостей навчатися та вдосконалювати свої навички. Під час служби пройшов курс навчання у військовій школі, де познайомився з БпЛА різних типів та їх застосування у військових умовах. Згодом опанував професію сапера і успішно засвоїв навчальну програму надання екстреної медичної допомоги «Готовий врятувати в бою». Під час підготовки Ярослав швидко опановував військову науку, прагнув стати зразковим бійцем та скоріше поїхати на фронт.
У липні 2023 року вирушили на Харківщину, де виконував завдання по обороні кордону, а через два місяці – пекельні землі Донеччини, де Ярослава разом з іншими побратимами прикомандирували до 93 окремої механізованої бригади «Холодний яр», бійці якої вже довгий час тримали оборону фортеці Бахмут.
24 вересня 2023 року наш захисник вирушив на виконання бойового завдання, яке мало вирішальне значення для захисту стратегічних позицій. Відданий своїй справі, готовий на все, щоб утримати лінію фронту та стримати ворога… А потім зв'язок з ним було втрачено.
25 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя Ярослава Костенка обірвалося…
Таке довге очікування й болючий статус «зниклий безвісти..». Рідні до останнього не втрачали віри й надії… Але на жаль…Герой повернувся на щиті...
У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!
