У бою за Україну, її свободу, цілісність і незалежність, залишаючись вірним військовій присязі, загинув відважний захисник, справжній патріот, солдат, військовослужбовець батальйону територіальної оборони 47-річний Сергій ТИХОНЕНКО.

Церемонія прощання з Героєм відбудеться 19 серпня 2026 року о 10:00 на Книшовому меморіальному парковому комплексі. А опісля – поховання на Алеї Героїв Рогозівського кладовища.
Громадо! Всі разом гідно проведімо в останню путь воїна, який до останнього подиху віддано служив Батьківщині, захищаючи кожного з нас!

Сергій Анатолійович Тихоненко народився 12 грудня 1976 року у м. Київ.
Після закінчення загальноосвітньої школи вступив до Київського середнього професійно-технічного училища №2, де здобув професії машиніста бульдозера та слюсаря з ремонту будівельних машин і тракторів.
Після проходження строкової військової служби у Борисполі прийняв рішення пов’язати своє життя зі службою в органах внутрішніх справ.
Працював у міліції: спочатку охороняв редакцію газети «Голос України» та «Дім України», а згодом став оперуповноваженим Дарницького районного управління внутрішніх справ міста Києва, де працював у карному розшуку.
У 2006 році разом із родиною переїхав до Борисполя, де розпочав робочий шлях у ДП МА «Бориспіль».
Добрий, щирий, товариський, відповідальний, турботливий та люблячий батько, чоловік, син, брат. Ніколи не залишався байдужим до інших і завжди підставляв своє плече тим, хто потребував допомоги.
Найбільшою його мрією були внуки - згадують рідні. Він дуже хотів дочекатися того дня, коли стане дідусем, мріяв бачити своїх дітей щасливими. Він щиро переживав за них, радів їхнім успіхам і завжди був готовий допомогти та підтримати у будь-якій ситуації.
Дуже любив працювати на землі та у теплицях, вирощувати рослини й бачити результат своєї роботи. Особливе місце в його житті займала пасіка — він мав власні вулики та з любов’ю займався бджолами. Мріяв після закінчення війни мати клаптик землі та продовжити справу, яка приносила йому стільки задоволення. Та, на жаль, всі мрії перекреслила страшна війна...

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення росії на територію вільної, незалежної України Сергій не міг залишитися осторонь і вже 25 лютого вступив до територіальної оборони та став на захист своєї країни.
У травні 2022 року разом зі своєю бригадою вирушив на Донеччину, де виконував завдання із захисту та оборони державних кордонів. У серпні після повернення з ротації вдалося недовго побути вдома, адже вже у вересні знову вирушив на Харківщину.
У 2023 році його підрозділ знову був направлений на Донеччину, де військовослужбовці виконували бойові завдання, зокрема в районі населеного пункту Кліщіївка.
У жовтні 2023 року Сергій повернувся додому. Відпочивши та відновивши сили, готувався повернутися до своїх побратимів і у квітні 2024 року вирушив на Донеччину.

5 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині життя нашого захисника обірвалося…
Страшний статус «зниклий безвісти», місяці очікувань та надії... На жаль, Герой повернувся на щиті...

У скорботі схиляємо голови, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними та вшановуючи світлу пам’ять гідного сина України...
Наші щирі співчуття родині, рідним, близьким у цю важку хвилину!