Матусю, не плач!... Я вже їду додому...

1000 днів боротьби та незламності, болю та страху, мужності та гідної відсічі…

«Він хотів захищати Україну!»

А осінь цього року гірко плаче
Та не за літом. Ні! А за людьми.
За тими, хто вже сонця не побачить.
Кого обняли ангели крильми. (с)

«Краще я, ніж молоді хлопці!»

Ще одне ім’я, вписане невинною кров’ю віри, мужності та любові до України, поповнило алею пам’яті Небесного батальйону…

У них був надзвичайний емоційний зв’язок і тепер вони знову разом – у Небесному легіоні… Навіки 29…

Біль від втрат не меншає. З кожною новою трагічною звісткою він стає пекучішим, болючішим, який ятрить душу щодня й щоночі…

Ніхто, напевно, й думати не смів,
Що будемо в таку лиху годину
ми хоронить найкращих доньок і синів,
Й навколішки молить за Україну... (с) Н. Дяків

Пам'ятаємо тих, чиє життя забрала проклята війна...
Шануємо живих!
Щодня, щогодини, щохвилини, щосекунди маємо у скорботі вшановувати пам'ять й згадувати імена, захисників й захисниць України, які до останнього подиху були вірними військовій присязі та Українському народу.
І ДЯКУВАТИ Героям-титанам, незламним воїнам, які боронять нашу землю від російського окупанта.