Складається з сіл Глибоке та Городище.

Село Глибоке розташоване за 10 км на південь від Борисполя і за 13 км від залізничної станції Бориспіль. Лежить на відкритій місцевості, оточеній з усіх сторін полями. У 1923 – 1927 роках належало до Рогозівського району, після його ліквідації – до Бориспільського. Було центром сільської ради, якій підпорядковувалося також село Городище. З 2021 року – центр старостинського округу Бориспільської міської громади.
Дослідник О. Стороженко відносить Глибоке до сіл, «названий коих указывают на давность их заселення или на внешний вид». Насмілимося припустити, що в назві села відбилися обидва ці чинники. По-перше, поблизу нього виявлено давньоруське городище. По-друге, село розміщене в низовині. Відомо також, що в давнину тут протікала річка Сага, побутують легенди про річку Сагу і серед старожилів села.
Історичні відомості про Глибоке сягають початку XVII ст. У книжці Й.Т. Барановича «Население предстепной Украйны в XVI веке» читаємо: «Густо заселена в первой половине XVII в. й южная половина Киевского воєводства. Я беру часть его, лежащую к югу й юго-востоку от Києва, которую считают совершенно запустевшей в XVI веке. Начну с территории Левого Днепра. В 1629 году Баришпольская волость – Баришполь, Требухов, Дударков, хутор Старица, Иванков, Глубокое – уплатили за 992 дыма (двора). Площадь волости – около 500 км, жителей – 5952. На 1 км приходится около 12 жителей».
Зустрічаємо назву села і в повідомленнях про події 1630 року. Тоді воно було спалено повстанцями Тараса Федоровича Трясила. «...село Иванков, село Глибоке, село Селище, і Старе Остролуччя спалені». (Очерки Переяславской старини, К., 1990).
З Книг Київського Трибуналу маємо згадку про село за 1630 рік: «встречаем теперь Старицу, Сезанов. Пасечну – на левом берегу Трубежа, южнее за Альтой, Глубокое».
Село на той час належало Софії Данилович, доньці Станіслава Жолкевського. З «Генерального следствія о маетностях Переяславского полка» (1729-1731) дізнаємося, що «.. село Глубокое, по свидетельству старожилов тамошних, как они запамятают, с давних времен надлежало до ратуши Бориспольской а за гетьмана Самойловича владел им Йван Сулима, а по нем, за Мазепи, Константан Мокшевский а после – сотник Воронковский Йван Берло, а за гетьмана Скоропадского – Гаврило Бурляй, а ... ныне владеет господин генерал Вейсбах, но крепостей не обьявлено».
1729-1731 роки – Глибоке належало до Бориспільської ратуші. 1762 року один з синів Юхима Дарагана Іван успадковує місто Бориспіль, село Глибоке, село Перегуди. У XVII – XVIII ст. Глибоке належало до Вороньківської сотні Переяславського полку, а з встановленням нового територіального устрою на Лівобережній Україні відійшло до Переяславського повіту Київського намісництва. За даними 1859 року, у Глибокому – 168 дворів, 1526 жителів. У XIX ст. (відомості за 1868 рік) – відноситься до Рогозівського волосного правління.
Революційні події 1905 року докотилися до Переяславщини. Жителі села Глибокого були серед ініціаторів виступів селян проти свавілля місцевих поміщиків. У результаті на кілька днів було зупинено роботу в економіях поміщиків Трепова, Баталіна, Камінського.
На поч. XX ст. у селі було 283 двори, жителів – 1510. За даними 1921 року в Глибокому було 60 підприємств: вітряки, маслобойні, кузні. За переписом 1926 року, тут було 576 дворів, 2536 жителів.
У 1932-1933 роках виконавцями політики Голодомору з села були вивезені всі зернові і продовольчі фонди колективних господарств та особистих господарств селян, внаслідок чого почався голодомор. Свідками трагедії встановлено 102 прізвища померлих з голоду односельчан. На місці масових поховань на сільському кладовищі в 1993 році встановлено дерев’яний хрест.
У 30-ті роки створені колгоспи «Перемога» ім. Шевченка, «Вільний степ».
Під час німецько-радянської війни у 1943 році в селі розташовувався штаб Воронезького (згодом 1-го Українського) фронту, яким командував Микола  Ватутін. На будинку, де був штаб, встановлено меморіальну дошку.
50-ті роки – роки відбудови зруйнованого війною господарства. Тоді на базі кількох колгоспів створюється один – ім. Ватутіна. 1963 року на його базі створено колгосп «Глибоцький». 1979 року у Глибокому – 753 двори, 2524 жителі.
Наприкінці XX ст. у селі розміщувалися садиба КСП «Глибоцьке», середня школа, медпункт, будинок культури, бібліотека. Дворів – 851, жителів – 2312.
За оцінкою 2020 року, на території Глибоцької сільради проживало до 2800 чол. Діють загальноосвітня школа, будинок культури, бібліотека, амбулаторія, відділення «Укрпошти», «Нової пошти», 10 магазинів, перукарня.

Село Городище розташоване за 10 км на південний схід від Борисполя і за 13 км від однойменної залізничної станції. Село засноване переселенцями с. Глибоке. 1926 р. першим тут поселився Захар Полікарпович Фесенко. Село виникло на місці старого городища болотного типу, від якого успадкувало назву. Було підпорядковане Глибоцькій сільраді. За даними 1994 р. у селі 129 дворів, 327 жителів.